Шляхи формування читацьких інтересів у молодших школярів

       Сучасне інформаційне суспільство рухається шляхом розвитку творчого мислення людини. Творча людина може успішно адаптуватися в суспільстві, протистояти негативним обставинам, знаходити позитивні виходи зі складних життєвих ситуацій, вона здатна до самореалізації своїх можливостей, саморозвитку. Але суспільна потреба у вихованні людини, яка творчо мислить, не знаходить повного відображення у шкільній практиці. Тому виховання творчої особистості, людини з творчим мисленням має особливу актуальність і є одним із головних завдань системи освіти.

         Завдання сучасної української освіти полягає, насамперед, у формуванні особистості з гнучким розумом, із швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

         Духовне відродження українського народу неможливо уявити без впливу художньої літератури на формування національної свідомості, бо саме література є одним із активних чинників суспільного виховання ─ совісті, моралі, загальнолюдських цінностей. Зміни в усіх сферах нашого життя безпосередньо впливають і на літературну освіту школярів, адже література ─ це відображення в художньому стилі життя людини та суспільства з усіма складнощами і проблемами. Однак, щоб література здійснювала свою виховну роль, треба виробити у людини вміння читати художні твори, належним чином сприймати дійсність, відображену в художній формі, сформувати прагнення брати приклад з позитивних героїв. Сьогодні стоїть завдання побудувати навчально ─  виховний процес таким чином, щоб розвивати в учнів пізнавальний інтерес, вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися в потоці наукової та політичної інформації.

         У наш час місце книги в житті підростаючого покоління змінюється, оскільки на їх використання впливають як інформаційні технології, так і телебачення. Найчастіше як джерело інформації замість книг учні використовують персональний комп’ютер. Але всім давно відомо, що знання, фантазія, логіка думки і міркувань, любов до рідної мови, уміння  логічно й образно розмірковувати  виховуються лише читанням. Уміти читати, бути читачем ─ це високе мистецтво, йому треба наполегливо вчитися. Дитяча художня книга ─ це особливий світ, який юний читач осягає і  розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла в життя дитини якомога раніше, тому що вона є незамінною у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності тощо. В.О.Сухомлинський писав, що "Читання як джерело духовного багатства не зводиться до вміння читати, з цього вміння воно тільки починається. Дитина може читати вільно, безпомилково, але книжка не стала для неї тією стежкою, що веде до вершини розумового, морального, естетичного розвитку."

         Від початкової школи значною мірою залежить, чи полюблять діти читання, чи можливо залишаться байдужими до літератури. Саме у молодших школярів треба сформувати читацькі інтереси та закласти міцний фундамент етичної культури особистості.  Навичка читання ─ це основа, яка в майбутньому дозволить нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості. Щоб душа дитини відгукнулась на художній твір, задзвеніла чарівною музикою, треба, як зазначив В.О. Сухомлинський, "зуміти торкнутися її струн."

         Сучасні діти ─ це діти нового середовища, і вони не розуміють мови старих ідеалів високої моралі. Їх життя треба наповнити живим і дієвим сенсом, багатством емоцій.

         Зміст і методика предмета "Читання" мають величезний потенціал для морально ─ етичного, естетичного виховання; мовленнєвого, інтелектуального і творчого розвитку дітей засобами художнього слова. Хоча уміння читати розвивається на всіх уроках і життєвих ситуаціях, однак лише на уроках читання воно є об’єктом цілеспрямованого, системного опрацювання, що дозволяє умінню стати повноцінною навичкою, яка є інструментом неперервної освіти людини упродовж життя.

         У процесі залучення дітей молодшого шкільного віку до читання ми маємо підготувати вдумливого читача, який буде емоційно включеним до процесу навчання, спроможний до діалогу з автором художнього твору, до активного обговорення проблем, що торкнулися його душі у процесі читання.

         Отже, як зазначалося, основне завдання сучасної літературної освіти ─ це формування уважного читача з розвинутими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором, максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки, обстоювання власної думки, при цьому врівноваживши у своїй свідомості інші точки зору на предмет обговорення.

         Щоб сформувати у молодших школярів читацьку компетенцію необхідно вирішити такі завдання:

·        зацікавити учнів читанням;

·        розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні;

·        навчити вибирати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;

·        створити належні психолого ─ педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;

·        формувати навички аналізу художнього твору;

·        організовувати дослідницьку роботу школярів;

·        розвивати усне та писемне мовлення учнів;

·        працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку школярів.

         Якщо комплексно підходити до вирішення цих завдань,              

то у справі формування справжнього читача можна досягнути бажаних успіхів. На успішність учнів впливає значна кількість різноманітних факторів. Але одним із найважливіших є вміння свідомо, правильно, виразно та швидко читати. У дитини, яка не вміє добре читати, виникають певні труднощі під час виконання домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, тому що читання приносить йому не задоволення, а муку. Читання являє собою процес, який базується на використанні розумової діяльності, певних способах кодування інформації, що надходить під час її обробки в мозок. І тому, якщо ставиться завдання підвищити ефективність читання, його продуктивність, якомога повніше потрібно враховувати можливості кожної дитини, допомогти їй в організації цілеспрямованої діяльності щодо формування і розвитку навички читання.

 Практика показує, що читацький інтерес успішно розвивається там, де навчання не зводиться до викладу готових істин, а активізує пізнавальну діяльність дітей, ставить їх перед необхідністю шукати відповідь на певне запитання. Завжди пожвавлюють навчальний процес і активізують клас ігрові моменти на уроках читання. Особливо це стосується першокласників, де гра, як провідний вид діяльності дошкільника, ще не втратила свого значення і в початкових класах. Тому добитися бажаного результату можна через гру.

         Ігрова діяльність ─ один із ефективних засобів підвищення якості сприймання молодшими школярами художніх творів на уроці читання. У структурі уроку читання ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи. Гра активізує психічні процеси діяльності молодшого школяра (відчуття, сприймання, мислення, уяву, пам’ять, увагу, волю, мову), які призводять до позитивних зрушень у розвитку дитини. Використання на уроках дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий, творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Звертання до гри як до засобу організації процесу читацького сприймання продиктоване не лише віковими особливостями молодшого школяра, але й, по ─ перше специфікою літературного твору, яка є дуже близькою до художніх умовностей гри, і, по ─ друге, специфікою сприйняття літератури, яка теж співзвучна природі ігрового моменту, потребує відриву від реальності, переживання іншого світогляду, інших почуттів.

Перевага організації ігрового навчання в структурі уроку читання полягає в системності використання літературних ігор, змістом яких є початкові літературознавчі поняття та явища, у проблемно ─ пошуковому підході до їх засвоєння у процесі аналізу літературного твору, у ході літературно творчої ігрової діяльності молодших школярів на уроці читання.

         Коли дитина починає розмовляти, то в неї розвивається потреба в оволодінні мовою як засобом спілкування. Розширення мовного спілкування учнів з дорослими зумовлює виникнення у них інтересу до мови та читання, що сприяє розвиткові усного і писемного мовлення. Зразком для дітей у цей період має бути бездоганна, правильна, чітка, змістовна і в міру емоційна мова педагога. Адже, щоб виховати любов до книги, потрібно перш за все навчити дітей уважно слухати її, розуміти ідейно ─ художній зміст твору. Від того, як вчитель прочитає твір, як зуміє розкрити дітям його зміст, залежить їх інтерес до твору. Якщо вчитель зацікавить учня і дитина перейметься настроєм вчителя, то таке читання надовго залишиться в її пам’яті. Головним засобом виразного читання є інтонація. Інтонацією голосу вчитель звертає увагу на найважливіше, що дає дітям можливість краще осмислити окремі фрази, пережити певну ситуацію. Читати педагог повинен всюди, де трапляється нагода, щоб діти звикли до пізнання нового, незвіданого в процесі постійного спілкування з книгою. Творчо використовуючи пораду В.Сухомлинського можна розвивати читацькі інтереси на "Уроках мислення серед природи". Саме спілкування з навколишнім дивосвітом вчить дітей висловлювати почуття через казки, оповідання, вірші, які вони складають про все, що бачать. На таких уроках діти пригадують знайомі їм книги, вчаться мислити, вільно висловлюватись, опановувати образну літературну мову.

         Таким чином, тільки постійним знайомством і вправляннями з книжкою можна, з однієї сторони викликати в дитини інтерес до книги, а з іншої ─ навчити усвідомлено і виразно читати. Однак, ніяк не можна змушувати дитину читати більше, ніж вона може і бажає, бо надмірна вимогливість тільки відбиває бажання вчитися.

         Важливе значення на уроці читання має розповідь вчителя, яка повинна бути цікавою, емоційною, зрозумілою для дітей, торкатися до глибини серця, пробуджувати їхні почуття, але не перенасичена фактами, складними термінами. Цим вчитель може зацікавити дитину, привернути її увагу до нової книжки. Враховуючи психологію молодших школярів, потрібно добиватися активної, свідомої участі кожного на уроці, щоб діти могли як би переживати долю героїв.

         Важливим засобом виховання читацьких інтересів є систематичне голосне читання учнів, тому що у дітей молодшого шкільного віку переважає слухова пам’ять, підкріплена зоровим сприйняттям. І для того, щоб вони усвідомлено сприймали те, про що читають, їм необхідно почути, побачити, проаналізувати, запам’ятати. Читання вголос ─ це не тільки метод розвитку в учнів пізнавальної активності, але чи не єдиний метод, який допомагає викликати у дітей глибокі переживання, збудити потребу у духовному спілкуванні з іншими. Воно розкриває вміння прислухатись до тексту і запам’ятовувати його, осмислювати зміст прочитаного, образно уявити описувані картини, збагачує мислення і мову дітей. Трохи  пізніше більше уваги треба приділяти мовчазному читанню, бо саме воно має стати головним видом читання в майбутньому.

         Готуючись до уроку читання, вчитель повинен продумати кожен елемент уроку, використовуючи різні методи підготовчої роботи учнів до читання, зокрема бесіди, розповідь, робота з малюнком, картиною, діяльність по збагаченню словникового запасу дітей за кадрами кінофільму, вчитель тим самим може зосередити увагу учнів, викликати інтерес до нового матеріалу, краще ознайомити з лексикою твору. Головне, щоб протягом уроку дитина активно і творчо мислила. В.О.Сухомлинський радив учителям початкових класів: "Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати і думаючи читати". Уміння читати треба довести до автоматизму, щоб сприймання зором, очима і свідомістю випереджало вимовляння вголос. Чим значніше це випередження, тим тоншою буде здатність думати під час читання ─ а це надзвичайно важлива умова успішного навчання й розумового розвитку взагалі. Отже, уміння читати повинно стати автоматичною навичкою, за якої сили учня були б спрямовані не на виконання самої дії, а на глибоке осмислення змісту прочитаного. Щоб досягти такого рівня читання, треба учнів навчити аналізувати текст, тобто осмислювати його тему, ідею, ставлення автора до того, що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити в тексті художньо ─ виражальні засоби мови, запам’ятовувати їх з метою збагачення власної мовної культури.

         Відомо, що аналіз твору потребує багаторазового перечитування. Як зацікавити дитину, щоб для неї це було захоплюючою справою? Для цього перед кожним читанням треба ставити нове завдання, причому таке, щоб шукаючи відповідь на нього, дитина відкривала для себе щось нове, чого не помітила раніше. Даючи запитання, які вимагають роздумів, учитель створює мовну ситуацію, спонукає учня до висловлення. У процесі аналізу діти проходять довгий шлях пошуку, сперечаються, відстоюють свою точку зору, вчаться розуміти інших людей. Учні вчаться висловлювати своє ставлення до прочитаного, оцінювати вчинки дійових осіб, виявляти мотиви їх поведінки, зіставляти вчинки персонажів, вибирають правильний вихід з тієї чи іншої ситуації. Оцінюючи інших, діти вчаться оцінювати й себе, а отже, у них виробляється уміння жити серед людей, удосконалюються навички спілкування.

         Важливим завданням початкового курсу з мови є формування у молодших школярів навичок зв’язного мовлення. Воно здійснюється в початкових класах з метою успішного засвоєння знань, закріплення та подальшого вдосконалення навичок свідомого, правильного, швидкого, виразного читання, розвитку вміння працювати з текстом, самостійно читати книги. У сучасній програмі з мови для початкових класів ставиться вимога, щоб робота по формуванню в учнів правильної вимови, чіткості й виразності усного мовлення, по збагаченню словника, виробленню вміння правильно і точно вживати слова, словосполучення, речення, по оволодінню орфографічними навичками стала основою кожного уроку.

         Великого значення слід надавати оволодінню школярами технікою мовлення, зокрема, такими її елементами, як постановка голосу, чіткість вимови звуків, складів, правильна літературна вимова. Адже без глибокого засвоєння елементів техніки мовлення не можна досягти виразності читання.

         Вагоме місце у вихованні читацьких інтересів відводиться позакласному читанню. Позакласне читання ─ складова частина навчального предмету початкової ланки ─ читання і розвитку мовлення. Це різновид читання, в якому поряд з класним читанням відведено окреме місце в системі початкової освіти. Успіх формування читацьких інтересів лежить в правильному поєднанні занять (уроків позакласного читання) з індивідуальною і масовою читацькою діяльністю. Щоб вчитель міг враховувати і оцінити ефективність навчання з цієї точки зору, сучасна методика позакласного читання дає систему спеціальних занять:

·        на підготовчому і початковому етапі ( уроки ─ ранки);

·        на основному етапі (уроки ─ звіти);

·        на заключному етапі (усний журнал).

Урок ─ ранок демонструє активність дітей як майбутніх

читачів, їх загальний і читацький розвиток, і таким чином, служить об’єктивним показником ефективності керівництва дитячим читанням для вчителя. Основою уроків ─ ранків є ті матеріали із занять і уроків позакласного читання, які мимоволі запам’яталися дітям, ввійшли в їхнє життя. Після кожної зустрічі з книгою в класі, вчитель спонукає дітей на початковому, а також на підготовчому етапах приносити в куточок читання книги, які їм сподобалися, виготовляти різних героїв цих книг, ставити живі картини.

         На основному етапі навчання для учнів ─ читачів методикою позакласного читання рекомендується дещо складніша форма прояву ініціативи і самодіяльності. Це уроки ─ звіти, до них і тему, і матеріал підбирають діти і готують виступ у постійних групах.

         На заключному етапі найбільш вдалою формою читацької самостійності і ініціативи, що вбирає в себе весь найцікавіший літературно ─ публіцистичний матеріал є усний журнал. Це театралізована дія, яка зберігає всі зовнішні ознаки журналу: "обкладинку", назву, емблему, музичну заставку, сторінки, рубрики.

Надійним помічником вчителя у формуванні читацьких інтересів дітей є літературні ігри, які можна проводити для будь ─ якого класу. За змістом і формою вони досить різноманітні і можуть практикуватися під час обговорення прочитаної книги, проведення літературних ранків і свят, походів чи екскурсій. Вони сприяють створенню бадьорого настрою в школярів, збагаченню їх знань, розвитку творчої уяви, образної пам’яті та мислення. Можна використовувати ігри, в основі яких лежить впізнавання творів за окремими малюнками чи уривками, постановка і розгадування "хитрих" питань по прочитаних книгах, відгадування імен літературних героїв, прізвищ письменників, складання літературних ігор за принципом "чого не вистачає". В процесі літературних ігор розвиваються інтелектуальні, моральні, вольові риси особистості, проявляється і удосконалюється кругозір, активізуються задатки і здібності.

Не менш значимі і показові для загального і літературного розвитку молодших школярів художні конкурси на кращий малюнок за  прочитаними творами, на знання віршів і прози, на вміння декламувати, читати по книзі.

Дуже важливим засобом розвитку активності , самостійності школярів у пошуках нового є літературні екскурсії. Вони допомагають глибше ознайомитись з місцями, де жили і працювали видатні письменники, з пам’ятками мистецтва, з літературно ─ меморіальними музеями. Такі екскурсії дають учням можливість зримо уявити життя письменника або його героїв, ту епоху, подіям якої присвячений художній твір.

Важливою формою масової позакласної роботи, засобом збудження у школярів інтересу до книги є проведення літературних вечорів:

·        вечори, присвячені ювілеям письменників;

·        актуальним літературним темам;

·        вечори байки, казки;

·        вечори обговорення книг.

Різноманітність форм позакласної роботи з дитячою книгою, раціональний підбір методів їх проведення, тісний зв’язок з життям сприяють розвитку в учнів інтересу до творів мистецтва, до літературної і усної народної творчості.

         З метою раціонального проведення уроків роботи з дитячою книжкою крім класних занять вчитель має передбачати бібліотечні заняття у шкільній та міській дитячій бібліотеці. Обізнаність в доступному колі читання розширює сферу пізнавальних інтересів школярів. Бажання прочитати книгу, яку вибрав сам, вміння користуватися нею розширює творчу уяву дитини, привчає думати про книги і їх героїв, про тих, хто пише книги, про людей, про своє місце серед них.

         Тому незаперечним є той факт, що виховання в учнів любові до книги, вироблення в них глибоких читацьких інтересів ─ одне з головних завдань, яке необхідно розв’язати на сучасному етапі реформи загальноосвітньої школи. Дуже важливо правильно організувати дитяче читання, спрямувати його так, щоб дитина не розгубилася в книжковому морі, щоб до її рук потрапляли найнеобхідніші книги, щоб спілкування з ними стало звичним, щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттям. Ми маємо допомогти дитині зрозуміти, що скільки б вона не отримувала інформації з різних мас ─ медіа, тільки читання надасть справжню насолоду від слова, образу, краси.  Звичайно, діти мають зрозуміти, що читання ─ це напружена праця, але вона, коли вмієш її виконувати, приносить справжнє задоволення від спілкування з мистецтвом слова. Саме дорослі повинні свідомо й цілеспрямовано виховувати у дитини інтерес до читання, починаючи з сім’ї, дитячого садка, молодших класів.

         Творчість вчителя породжує творчість учня. Якщо на кожний урок намагатися підбирати такі види навчальної діяльності, які дають матеріал для роздумів, можливість виявити ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості, творчості, це зацікавить дітей, викликає позитивні емоції, сприятиме пошуку, формуванню школяра як читача. Без високої культури читання, наголошував В.О. Сухомлинський, немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту